(1894-1930)
Наприкінці Першої світової війни (1914-1918) розпочався процес розпаду Австро-Угорської монархії. Країна розпалася на Австрію, Угорщину, Чехословаччину, Королівство сербів, хорватів і словенців, Західноукраїнську Народну Республіку, невеликі та короткотривалі в часі Карпатську Русь, Тарнобжезьку, Західно-Лемківську, Східно-Лемківську, радянську Словацьку республіки. Західноукраїнська Народна Республіка та Українська Народна Республіки, послідовні "ланки" українського державотворчого процесу, опинилися в таборі переможених країн. Натомість незалежність Польської молодої другої республіки, країни, що зазіхала на території молодої ЗУНР, ще була передбачено у січні 1918 р. у "14-ту пунктах" американського президента Томаса Вудро Вільсона (1913-1921), що лягли в основу післявоєнного облаштування світу і закріплено на Паризькій мирній конференції (1919-1920). Саме в таких умовах розпочав свій шлях боротьби за незалежність України визначний український військовий та політичний діяч Юліан Михайлович Головінський (1894-1930). Пам'ять про його подвиги зберігалася в колі української інтелігенції та на сторінках вибраної літератури і лише з відкриттям у Львові 12 жовтня 2014 р. пам'ятника у Львові стала відомою для більш широкого загалу.
Ю. Головінський народився 1 грудня 1894 р. в м. Радимно (нині Радимно, Ярославського повіту, Підкарпатського воєводства у Республіці Польща) в сім'ї поштового службовця Миколи та вчительки Теофіли Головінських. Освіту здобув у гімназії м. Ярослав, українській гімназії у м. Львові. У Першій світовій війні брав участь у військових діях на Італійському фронті у лавах 30-го піхотного полку, де отримав нагороди за відвагу та ступінь поручника (молодший офіцер). Після війни переїхав до Любачева (нині центр Любачівського повіту у Ярославському воєводстві, Республіка Польща). Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. командував VI-ю Равською бригадою Української Галицької Армії, з якою відступив за Збруч влітку 1919 р. На чолі цієї бригади разом з іншими частинами українського війська наприкінці серпня 1919 р. ненадовго вступив до Києва. Був командиром Червоної Української Галицької Армії, проте у квітні 1920 р. був одним із ініціаторів з'єднання цього війська з військами УНР під командуванням Михайла Володимировича Омельяновича-Павленка (1878-1952). Після домовленості польської влади, колишньої союзниці УНР, з радянською, Ю. Головінський потрапляє до польських таборів Фридріхвіц та Ялівець. З таборів втікає, направляється до Праги, продовжує навчання на лікаря-ветеринара у м. Брно.
Після повернення у Галичину у 1924 р. Ю. Головінський активно включається в діяльність Української Військової Організації (УВО), співзасновником якої був у 1920 р. В цій організації перебував на посадах військового референта (1922-1924) та двічі крайового коменданта (1924-1926, червень-вересень 1930). Він організовує навіть замах на президента Другої Республіки Польщі Станіслава Войцехівського (1922-1926) 5 вересня 1924 р. Ще перед цим у лютому 1924 р. створює спеціальний підрозділ УВО "Летючу бригаду" для здійснення "ексів" (грабежів у польських державних установах з метою повернення "вкладених" коштів українській нації). Через законспірованість підрозділу точну кількість здійснених експропріаційних актів (відомо принаймні про 7 з них) встановити не вдасться. Найвідомішим "ексем" був напад на головну пошту Львова 28 березня 1925 р., коли нападниками було здобуто 92 тис. злотих. Проте невдовзі польська поліція викрила криївку бригади, окремі представники, серед яких Ю. Головінського не було, були засуджені влітку 1926 р. від 3-х до 8-ми років важкої тюрми. Натомість Юліан проходив по справі вбивства прихильника полонізації куратора Станіслава Собінського (1872-1926) у 1926-1928 рр., але через брак доказів був відпущений. Під суворим наглядом змушений був відійти від активної діяльності в лавах УВО. Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. стає співзасновником автобусного підприємства "Чесанів-Львів", перевозить людей, але водночас повертається до активної діяльності в УВО.
Особливий інтерес для нас становить кінцеві роки його життя, коли в одній особі у червні 1930 р. він поєднав посади Крайового провідника ОУН та Крайового коменданта УВО в рамках об'єднання цих організацій. 30 липня 1930 р. Зиновій Книш (Ренс), Юрій Дачишин (Кришталь), Микола Максимюк (Кох), Гриць Пісецький здійснюють напад на поштовий віз по дорозі між м. Бібркою та с. Великі Глібовичі (однойменні населені пункти Перемишлянського району, Львівської області), забравши з собою частину із 26 тис. злотих, що перевозилися. При переслідуванні гине Гриць Пісецький, що похований на цвинтарі м. Бібрки. Ю. Головінський в цей час перебуває на нараді ОУН у Відні разом із полковником, головою ОУН Євгеном Михайловичем Коновальцем (1891-1938) та ін. За повідомленнями одного із зрадників Романа Барановського про діяльність ОУН, польська поліція 20 вересня 1930 р. арештовує Юліана коли той залишає приміщення Українського Національно-Демократичного Об'днання (УНДО) у Львові. Щоб не виявляти корисного інформатора представники польської поліції протягом 10-ти днів в ув'язненні піддавали Крайового провідника тортурам, не допускали адвоката та родичів, проте ніяких зізнань не отримали. 30 жовтня його було привезено залізницею на місце пограбування 30 липня поштового воза в рамках слідства. Тут Юліана в кайданах прив'язали до дерева та агент Радонь вистрілив в нього з револьвера тричі - два рази у груди та один раз в чоло. Поховали його 2 жовтня на цвинтарі у Великих Глібовичах лише у присутності найближчих з родини. Польська поліція та преса представили справу, як вбивство при спробі втечі, але при цьому свідки розходилися у своїх показах.
Усе відоме та здійснене Ю. Головінським дозволяє поставити цього визначного діяча історії України в ряд разом із Є. Коновальцем та Степаном Бандерою (1909-1959). Кроки, які здійснював цей діяч на шляху до здобуття Україною незалежності, зустріли опір зі сторони недоброзичливців польської влади, вважають виправданими, адже здійснювалися для добра української нації. Навіть досягнення високого щаблю в ієрархії українських націоналістичних організацій не врятувало його від підступної зради, жертвою якої він став у розквіті своїй сил.
Використані інтернет-джерела
- 03.11.2014 - ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА ЮЛІАНУ ГОЛОВІНСЬКОМУ У ЛЬВОВІ (ФОТО) // http://kmoun.info/news_print_1115.html
- Галайко Б. Військово-політична діяльність Юліана Головінського // ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/10891/1/16.pdf
- 12 жовтня у Львові відбулося урочисте відкриття пам’ятника провіднику УВО-ОУН, військовому і політичному діячеві Юліанові Головінському. // http://vgolos.com.ua/news/u_lvovi_vidkryly_pamyat_providnyka_uvooun_yuliana_golovinskogo_foto_159998.html
- Мельник І. Юліан Головінський – командант УГА, УВО й ОУН // http://zbruc.eu/node/29956
- У Львові відкрили народний пам’ятник Юліану Головінському // http://galinfo.com.ua/news/173558.html
- ЮЛІАН ГОЛОВІНСЬКИЙ // http://bandera.lviv.ua/?p=3380
- ЮЛІАН ГОЛОВІНСЬКИЙ - ГЕРОЙ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ // http://kmoun.info/news/view/1110.html
- Sobiński Stanisław // http://wroclaw.gazeta.pl/wroclaw/1,35779,3198929.html
Немає коментарів:
Дописати коментар